Тетерпень | Публікації | Litcentr
14 Квітня 2024, 08:49 | Реєстрація | Вхід

Тетерпень

Дата: 20 Серпня 2013 | Категорія: «Пейзажна лірика» | Перегляди: 883 | Коментарів: 3
Автор_ка: Крайзер (Всі публікації)

Стенцы печёного глинья,
               когтями выпуща 
               окаменелые стволубды 
                                       деревьян;
               дёрнь мыздерья 
               взлохмаченных 
               простёлок, 
               песочь -
потёртый, трещущий 
                   сухотью мятлицкой 
                   питомок
с небременительным призором 
                   ерошных, 
   недотёплых норок;
                   чревждён на выдерге
из рваных пузырями 
                    ухватых кистепёр -
                    смещень дышни в оглубу
                                                      скоро,
                    в овгость, неказную 
                                       сгревцам...
Подросши, голенастые сполошны,
                      хотя, по памяти,
приглящивают хожень здёсый,
                            забывши отзывцы,
                            теряя голоса...
                            Печёнь ещё,
но выхлад - подоплёчен:
                       по выспасцам,
по волновенью стёчью,
     вернее перисты,
                   отсточенней,
     за мёдный спас
          звенцы,
спешит стожить косца...


.



3 коментарі

avatar
Krajzer, дякую за винайдені слова-алюзії, слова-міражі чудові знахідки, які допомагають розкрити читачеві контекст, а згодом замінити написане у тексті конкретними образами. Наприклад, я цей текст спробував перекласти у власну образну картину:

єтх  прогормашає  на безсліповій  вогнярві ласієчка 
возула прогультяє  дармозбожелість  моруляга крамієчка 
чарвиче перебрає  мележеворне каланвова бісквієчка 
наротоголеще  бурнегаром павучурава  сукроябнієчка   

чуль зболожів’я уречебле жреявогналим грілозомлієнка   
пужно завиживослиє порізічає димилевом розчмогієнка 
фряврой племодівузеї  вокресноме  кругвань  зачеріщаєнка 
вузлопрочокає  безсластівове  жилля заритсає мавостаєнка 

помиловості  родомоночка  радодуляшка окрійная жлопурійка 
добронаждує  вотромар  привчасонену  друймцю ігозвіроперійка 
висумуча  юрволазна  ручотерна цесарка  іжч  гойдоптарівка 

заручальва борогальвна куровчанка мучатрає  в лорайогинкха 
баборницьками  злухутинками  щедроскає цуронівку  марлюринку 
біоктетом хрескає  благолодоря  пломежинає  золоторинку
avatar
Щож, як хвала щира - то дякую.

Але ж, Ви собі як хочете, та Ваш "переклад"
взагалі до мойого тексту ніякого відношення немає.
Окрім того, що Ви слова повикручували.
Цього не тільки замало, це взагалі нічого не вартує.
Ще раз зверну Вашу увагу на той факт, що:
пародія, чи будь-яке інше наслідування повинно мати співвідношення до тексту не по одному параметру, а по декілька.
В будь-якому випадку - співвідноситись по головному параметру.
Я так розумію, що Ви вбачаєте головним "викручування слів", і повністю ігноруєте все інше.
Ну, кому що болить, той про те і говорить, звісно.
Та ж, мушу застерігти Вас від самоомани:
якщо Вам щось здається найважливішим, не факт, що так воно і є.
Спробуйте поглянути незамиленим оком.
Може, тоді, щось вийде. wink
avatar
Я промив прісною водичкою  замулені очі. Отже покаявся. Спілкуємося на різних рівнях. Ви стоїте вище(ваш текст первинний), а я на днищі вашого світу. Я для вас - є унікальний читач-папуас, а ви творець, але не наурочений учитель-робот... все це є те ...,що і в притчі  Велєміра Хлєбнікова.  А чи добре  міркуєте, що написано пародію на ваш текст? Загадково помиляєтесь, друже. Я навіть і не думав про цей іронічний жанр, коли імпровізував уявою над вашим чудовим текстом. Я розумію відносність творчих уяв  і без перетинів іроній та пародіювання! Лірична віра у те, що вами написане, і моя авторська аксіома осмислення матерії вашого вірша - це мене турбує, як лірика. Технологія творчості і відверті вірування у кожного автора свої! Головні творчі параметри складання ліричного контексту  -  це уявні досліди над власною душею, над ново-образами-словами, відповідниками матеріального і духовного світу. Для мене цілком очевидні ці пареметри! Я їх вам колись озвучував. Тому повторюватись не буду. У чому проблема технології розуміння змісту вашої ліричної віри, після трансформування лексем  та аплікації морфем у феномен=слово. Чудо-творчість слів  здебільшого прагматична, тобто фонетично-комбінаторна(адже унормованих звуків і букв у кожній розвинутій мові - обмежена кількість). Мені здається - свідомі неуявні семантичні та транс-синтаксичні феномени із чудо-новотворів, вони для вас теж очевидно проблемні, адже зв'язки просто заміщаються defаkto-адекватно(за класичними нормативами російської граматики) , тому наявна база авторських неологізмів  спотворюється за  абсолютними правилами не лише фонічних полів, а й уявно-філософських зчеплювань згідно усвідомленої бази знань і  якісно-відвертих авторських феноменів розуміння світу, це потребує кореляції і в(за?)(по!)-розуміння.   Так, що  тішитись  немає з чого. Оскільки, різні ліричні парадигми - різні технології  складання в уяві реального світу віри у свій текст - тому різні контексти у даних текстах. Кожен самостійно грає свою партію у живому спілкуванні.  Шукати у моїх текстах  неслухняного учня згідно декількох філологічних параметрів вам, чарівному Поету,  не личить, краще щось споріднене відчувати у контексті співтворчості і відповідальності за справу, бо   справа реально неприємна(  адже слова-новотвори заміщують первинну філософію автора на невідоме, скоріше плагіативне потрактування-цитування за чужими парадигмами, що є вторинним для творчої уяви поета). І звідки таке ясне переосмислення моєї причетності до вашого контексту, ну, не знаю! Я думаю, що питання  щодо розуміння сутності ліричної віри у авторському тексті завжди відкрите усім поетам. Існує безліч правильних відповідей на будь-яку загадку - тому ... Будьмо!

Залишити коментар

avatar