* * *

Кричать русалки, наче кішки,

У темряві нічних заток.

Котрась із них потрапить нишком

В рясний русанівський садок –

Квітучу гілку у волоссі

На ранок принесе вона.

В нас бавляться русалки й досі,

Де осока і мілина.

І на Труханових озерах,

Аж поки не з’явився міст,

Бува, із верболозу – шерех,

І промайне русалчин хвіст.

Пливи, русалочко цнотлива,

У вірші – не у верші – втрап.

Як для рибалки ти не диво,

Будь для поета ним хоча б!