ЧОЛОВІ У ВОГНІ
НАЛАШТУВАННЯ НА ВИПАДОК МЕЖІ Міра естетичності віршованого тексту - це величина Е, що прямо пропорційна мірі впорядкованості О усіх текстових прошарків, усіх ієрархій контекстів в інтелектуальному сприйняття та обернено пропорційна мірі їх складності С для сприйняття смислів в етичному контексті, Ці приховані від "емоційного мислення" читачів дві міри вказують на те, що даний текст попадає в діапазон "Глобальної естетики" . А тепер уточнення формули: Е=О/C, - це закон естетики саме за вінницькою лінгво-парадигмою(не львівською, не франківською, не київською, не харківською). Можу навіть ще глибше уточнити , що міра О=(порядок змісту)+(порядок ритму)+(порядок інто-націй)+(порядок асоціацій)+(порядок випадковостей)+(порядок анаграм)+(порядок образів)+(порядок емоцій)+(порядок афектів)+(порядок фігур думок), А тепер про зміст етичної величини, точніше, міри складності. С=(порядок інтересів)+(порядок цілей)+(порядок мотивів)+(порядок ціностей)+(порядок відношень)+(порядок оцінок)+(порядок сенсів)+(порядок стимулів)+(порядок потягів)+(порядок рефлексій)+(порядок порушень норм)+(порядок проблемних випадків). Я вже мовчу, що мовні об'єкти, які упорядковуються автором у віршованому тексті, можна розширювати (звужувати) за різними авторськими парадигмами. І звичайно, виникає питання: а навіщо затуркувати вам, читачам, вашу ясну голову? Я міркую саме так, саме з точки зору, людини, котра у своїх текстах "оживляє" слова української мови. Вибачайте, що все так не просто. Міра дизайнерської цінності вірша - це величина D, що прямопропорційно дорівнює сумі Р усіх мір порядків у зоровому сприйняті внутрішніх об’єктів у самому тексті(слів) вірша і обренено пропоційно сумі Q усіх мір порядків у зоровому сприйняті зовнішніх об’єктів, поза межами тексту(слів) вірша. Уточнюємо, що D=P/Q - це закон дизайнерської цінності вірша, де величини, що приховані від графічного сприйняття вірша: Р= (міра порядку букв алфавіту) + (міра порядку іноземних символів) + (міра порядку знаків) + (міра порядку кольорів букв) + (міра порядку інтервалів між буквами)+ (міра порядку лінійних розмірів шрифтів)+ (міра порядку форматів написання шрифтів)+ (міра порядку об’ємної структури шрифтів)+ (міра порядку блищань букв)+ (міра порядку внутрішніх тіней букв)+ (міра порядку анімації букв). Q =(міра порядку тла) + (міра порядку структури порожніх місць) + (міра порядку розмірів строф) + (міра порядку графічного розташування рядків вірша) + (міра порядку способів анімації рядків вірша) + (міра порядку способів руху букв у рядку до вірша) + (міра порядку тіней рядків вірша) + (міра порядку світіння рядків вірша) + (міра порядку блищання глибини тла до вірша). О, як добре, коли хтось нотує цікаві символи. Звичайно, цікавий зміст до цих символів, я вже і сам зможу нафантазувати та підібрати до них контекст. Декодифікацією мертвих текстів володію дуже добре, як-не-як, учився колись, і радянський мехмат у шевченківському універі закінчив. Зрозуміло, що таке переживання вірша не є злочином перед законом про мови, проте тропи і фігури на уже відомих символах із абетки схоже на уподібнення дійсного у невимушеному бажанні виразити свою думку через абстрактну нарацію тексту. Отак у символах виникає образ двійника та трійника із чужого життя, а у собі самому- страх прийняття відповідальності за невдале рішення... Ось він театр поезії серед опозицій та резервів думок читачів, емоційних феноменів. Неймовірне відсторонення від приходу думок крізь нішу магічних символів. Чи щось втрачається при цьому? Окрім самосвідомості і душевного досвіду - нічого! Пряме свідчення про ілюзії всесвіту, про казковий ідеал у міфі божественних і відносних контекстів, змушує пощезнути слова, проте добро і зло не зникає. Хор або симбіоз літер - це алітеровані муки митця і характерні для галюцинацій масові збочення, що вимагають зчитування настанов у поп-совість. Проживання літер, як безодень правди, не призводить до руйнації чи профанації волі до творчості. Скільки ще можна римувати зі злістю? Скільки ще можна шукати різні узгодження прихованого і невловимого контексту? Порожнеча від цього - у душі. Сваволя відчуженого символу - це свобода! Одного звуку досить, щоб виразитись через алегорію символу! Маніпуляція часом у злитті з миттєвістю преображення образів у власні лики, у персональні фантазії моральності. Народження гри вільного контексту перед смертю відважних реплік - це своєрідний вихід із себе у джерела шоку! Що треба ще поету від мовчазної більшості, окрім відвертості і сорому, окрім гріхопадіння на паралелі струн життя. Вся енергія активних мереж творчості спричиняє біфуркацію сутності. Неначе маска у грі дискурсів шукається смисл і потреба зайвого виразу у контексті, знаходиться треба таємної молитви суб'єкта, аноніма, народжується нове відчуття парадоксу та скаженої уяви. Екстаз потворної музики і підкорення спекуляцій у виставах почуттів, що оглядають тебе з усіх боків. Перетворення символів на п'єдестал насилля над таємницею. Моторошний монтаж мрій і прозріння і непричетності до гармонії і поліфонії звуків. Не треба тікати від правди співпереживання. Пошук сакрального міфу гідності і честі схований у акті творчості. Зараз шукають прагнення ліричної іронії після тяжких і священних жертв війни в Україні, адже на ринку почуттів реальне упізнання себе в колажах ката свободи та людських жертв творчості олігархів. Розімкнення поета на друзки, розімкнення його слів на символи заради мелодії у звукових рядах. Сотворення після великого складу футуризму і кіномуляжів, привласнення нещастя і полум'я авангарду - ось вона провокація інтересів з імітаціями самого себе. Розрізнення пафосу героїв війни на межах і рівнях, у в пародіях вірша, де перебування одержимості і незадоволення не карається досвідом уподібнення. Фантом вірша на ринку інтуїції - це страх каяття у гіпертексті класики. Навернення опудала до втраченого насилля над віршем. Вірш – це гатунок щасливого катарсису і співучасть у сходженні до вірша. Вірш – неначе гра сповідальника - це гра зі світом після неможливості перемоги заради добра, а не війни. Усепринокаюче підкорення елітарного світогляду в персональне всепородження боротьби із самим собою проти самості у собі. Гра думок, в аномаліях дійсності з хворобливими феноменами. Духовне почекання живих крізь виправдання власних інтересів крізь нішу магічних слів, і потреб жити. Відбиток пориву свідомості до розтроєного досвіду, який оглядаю крізь окуляри заради нової ілюзії потрібного, для тверезої казки про конкретне, відносне і наявне. Як осліплює після трояких рішень, після зла війни!!! Отаке воно налаштування на випадок межі. -------------------- Який зараз Ґатунок щасливого катарсису поета і його співучасть у сходженні читача до вірша? Яка ця гра накреслених символів! Адже - це гра зі світом після явної поразки заради миру і порозуміння. Усепринокаюче підкорення сміхотворного світогляду в всепородження боротьби із самим собою проти самості у собі. Гра думок в трикутні реалії революції: уявляєте розірвані свідомості, підірвані моралі, спраглі і перейняті творіннями поети шукають ласої правди. Настав крах іпостасей духу на полях духовних прибутків. Якого ще треба шукати узгодження для ущербів і невловимого явища в собі, щоб сваволя війни і майстерного досвіду захисту перейшла в перемогу! Якщо ви чекаєте на якісну техніку ідеологічного терору проти поетів, не діждетесь! Через взаємний обмін часом у вирі миттєвості настане преображення власності душі у моральність. Держання війни усілякими зусиллями заради відважних сенсів і цілей - не варте нічого. Вихід із пріоритетів і перепалка з відкритими шулерами - ось уся комбінаторика вірша у символах. Випадіння контексту із ошатної утроби активного змісту і смислу у Всесвіт комедій переглядається з уяви по ознакам пунктуації. У грі природи поета зі здібностями і нашаруваннями стається перелом зв′язків зі стражданнями. Настає фантастичне запалення неприємностей у середовищі живих відчуттів, благодійного вибору перед поразкою... Навіть екстаз потворної вірності смислам і вияв самошкоди - це омана! Трагедія те, що всі шукають в тобі демона. Усе це силове насилля ховається в таємниці стійкого ненависництва! Орієнтація на впливи мрії і прозріння можливостей - виведе усіх із стану війни. Розвішають усі втрати цієї правди поети у співпереживаннях, настане пошук самих себе в гідності і честі через іншого свояка, а не персонального. Вже досить сарказму на ринку жертв, іронії і смертей у війні! Поети зрізають нашарування всього себе в носіях сили чужої волі та ідеологічної творчості заради добра! Розімкнення іпостасей в ритуальних обрядах переродження. Видимо зріють плоди саморозвитку суспільства не через ідолів і їх муляжів, а у поетах. Змінами різних нещасть і катастроф не повернути назад у пекло. Надія у самовзірці поета! Майдан на крові – це воскресіння України в ямі на границі царства знань і імітацій досвіду через самокаяття переможців! На усіх рівнях реального життя перебувають витоки фатальної долі з виходом у космос перевтілення! Грає в інтуїцію не поет, а саме життя заради своєрідності проживання у персональному світі. Пошук вічності опудала заради втраченого власного життя - у слові! Ось він сенс виграшів від переселення переможців і переможених у по за і по той бік світів. Вважайте, що у віршах живуть слова творчого **********************************
1){І-И-Ї-У-Ю} -екстраголосне асонансне віршування Б) Живучі люди у гурті зусиль, - https://poezia.org/ua/id/51467/ https://poezia.org/ua/id/51347/
Б) Вчителе мій, це ще більше невидиме. https://poezia.org/ua/id/51452/ https://poezia.org/ua/id/51465/
5){І-И-Ї-А-Я} -екстраголосне асонансне віршування Б) Серж, пеленгом попередь Птолемеїв, https://poezia.org/ua/id/51449/ В) Боже, осей, ото вже тернове https://poezia.org/ua/id/51416/
Б) Землетрусе, р'юнче,
кеш все перетрушуєш мене! https://poezia.org/ua/id/51470/
В) Я в началах
задамсь, - в Мадейрах наша лакейка. https://poezia.org/ua/id/51436/ Г) Навряд, ця заклята кабала в
каяттях. Як Марганець? https://poezia.org/ua/id/51426/ Д) В пастках Черкас вертепна веранда для арт-вечерь на
аванс. https://poezia.org/ua/id/50359/ *************************************************************** 11)
{А-О-Е-У-Я}Змішане екстраголосне поліасонансне віршування ЗРАЗКИ: Хай там як, а в храмах сплять, - та нам,
як в хмарах. https://poezia.org/ua/id/51403/
12) {І-И-Ї}Екстраголосне моноасонансне віршування ЗРАЗКИ: А)Стібнись. Цілий вік сій житній хліб.
Змій війни. |
0