Соло на віолончелі
Дата: 19 Серпня 2011 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 728 | Коментарів: 5
Автор_ка: Василь Кузан (Всі публікації)| Редактор_ка: за | Зображення: можна
1 Вам лічить дні віолончель. Вам личить велично вивчати Лице вівці. Вино – на чати Й тепло вдягати у шинель. До світла виведе тунель, Та затискають час лещата. Ви – мати, Ваша винна хата Зустріне лагідно, мов Лель. Коко. Кокто. Колишні коні Літають лісом, літом... Сам Візьмуся бути саксофоном - Для Вашого бажання – фоном. Співцем. Слівцем на грудях дам, Що світ виорює з долоні. 2 Декоративна дивна тиша. Ти – шабля у руках митця. Лиця твого ляклива миша Лишає спогади. Оця, Де ти, де твій стрімкий неспокій. Покійна посмішка мети - Не ти. Нести нестримний опій, Мов опік збуджені коти. Використовуєш, мов декор Коротку сукню, декольте. Тепер тебе пухнастий вектор, Мов Гектор викує. Не те. Тепер на білосніжнім троні Нема мужчин. Коти і коні. 3 Відкриваю вічність. Перший сніг, Ніби та, на банях позолота. Виростають ягоди з болота І латаття тягнеться до ніг. Ніби все довкола замело... І мелодію ховає тихий голос, І тугий згинає спину колос, І стежки вертають у село... Там душа із сумнівами б"ється І весна оголено сміється, І дари приносить Міністрель. Дивовижно ніжно, наче кішка, Припинає коника до ліжка У гріхах свята віолончель. |
0
