Убоге тяжіння фольги –  порватись на папільйотки,
бо мода на крадені кучері   ніколи не вийде із моди.
Це місто – невротик і блазень,  нав’язливий бранець погоди –  
повзе у стонадцяте завтра  сто двадцять дев’ятої пробки.
І тільки обвуглений кратер,  що тиші твоєї не крає, –
залишений на незупинці  прощально-зникаючий погляд –
мені крізь лаштунки контексту  шепоче, що ти завжди поряд,
в мені, мов малесенька кнопка на дверях старого трамвая.