1.

ковдра за шию тебе покусає,

впаде згори дитяче відерце,

потяг спиниться у крисаєво,

а ти поняття не матимеш, де це.

і ти подумаєш: назва гидотна.

та сонце – жовте, трава – зелена.

свою валізу возитимеш доти,

доки не привезеш до мене.

2.

а взагалі – про який там потяг ідеться?

он, за вікном, мати козу випасає,

а перед тим надоєно у відерце

з неї одної – на ціле моє крисаєво.

знайомтесь:

я, мама, сусід-алкоголік,

а до села – чотири години пішки.

крисаєво – це не назва, це просто доля,

яка нам трьом дісталася на горішки.

ні, ти будеш убивцею-рецидивістом,

останнього встрелиш – і безвісти, і з кінцями.

в той день буде бусик, а отже – буде що їсти,

і ми тебе нагодуємо голубцями.

3.

сусід-алкоголік помер, мама померла,

коза померла, мені – вже дев*яносто.

життя було мізерне, чи то химерне.

несила вже думати, скоро будуть виносити.

Бог на небі стадо своє випасає.

більше не видно, якого кольору сонце.

я знаю напевно: ні в якому не крисаєво

ти будеш моїм.

янголом-охоронцем.