Відпустила
Дата: 28 Березня 2014 | Категорія: «Любовна лірика» | Автор_ка: Катерина Волошина (Всі публікації)
Редактор_ка: Да | Зображення: Да | Перегляди: 834
Я цілую вітер, що летить до твоїх берегів.
Розкисаю у хвилях прозоро-солоного світла.
Я одна із мільйона ведунок-чаклунок-богів,
Чию карму морем глибоким начисто змито.
Я не дихаю ні серед риб, ані серед людей.
Моє тіло травою і мулом зліплено-зшито.
Там, де сонце цілує дзеркальную воду, де
Його тінню небо блідо-рожевим залите,
Мої очі білими перлами світять ніч,
І слизькою медузою зв'язані густі коси.
То мене у місячнім сяйві на дні віч-на-віч
Обіймають солодким бажанням затонулі матроси.
То моєю білою піною лиже каміння,
Коли шторму гуляє стрімка велетеньська сила.
Лише ти путстив в серці-мушлі цупке коріння.
Лиш тебе тихо-тихо так відпустила...
0
