И к ветру ластилась осока | Публікації | Litcentr
24 Листопада 2024, 14:11 | Реєстрація | Вхід

И к ветру ластилась осока

Дата: 02 Серпня 2013 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 954 | Коментарів: 5
Автор_ка: Кураре (Всі публікації)

Мы учим роли на двоих,
до дыр отыгранные всеми.
Коленки бритые твои,
пупок, измызганый о семя..
Мадам, которая Клико,
при дне в отставленном бокале..
Зачем детьми быть перестали
мы так поспешно и легко!
А то ли дело, век назад -
от ученического адца
мы убегали в сельский сад,
но не умели целоваться.
Ты недовольна шибко мной
бывала за нехватку рвенья.
Но остро пахли мне слюной
девчачьих ласк поползновенья.
Отсрочив сей греховный труд
до непроглядного далёка,
мы жгли костры, сигали в пруд.
И к ветру ластилась осока.
Под разбитной петуший смех
касал рассвет топольих гребней.
Всё было так же, как у всех.
Лишь, разве, чуточку волшебней.

5 коментарів

avatar
Чудово, Kurare, відверто! Втілив у вірш легку і магічну оповідь без  вишуків того, щоб  задовольнити вітіюваті емоції  протилежностей-героїв! Я  би на все  прочитане клікнув, але ні, щось  неповторне у цій ліричній минучості, авжеж, пам'ять, отакий природній початок лірики. Вражають магічні дрібниці у тексті, що відтворили несвідому, живу гру молодості.
avatar
Дякую, Сергiю!
Коли лiтгерой досить вiдверто та довiрливо розчахує скарбничку із пам'ятними гудзиками, клаптиками паперу, кольоровими скельцями, тощо, читач змушений торкатися оцих кумедних свідків минулого, що здатні при цьому викликати звідти особисті примари та видіння оповідача.
avatar
Що   тотально засіяв у  відвертому вірші, те  тотально збирається у душах нелукавих  читачів.
avatar
Паш, мило, уютно, но полно ляповичков типа -
"адца", "мы-мы-мной-мне-мы-мы" и тд.
И дарьйу - кусал рассвет топольи гребни smile
avatar
Дякую, Виталий!
Уменьшительное "адца" - по поводу школьных сует - вполне к месту. Это жш ещё децкая модель общ-ва. Реальный взрослый Ад - впередях.

Залишити коментар

avatar