Їй підвладні верлібри,
немов вертебрологу – грижі.
Бруд вимішує з сріблом,
в брутальне вливає «манери»…
Щоб напій настоявся –
чекає-ворожить, коли вже
прийде час скуштувати
на слух поетичні «маневри»…

Негламурно - глевка і
словесно-породиста глина –
так гончар у Сорочинцях
пестить горня привселюдно…
У верлібрі живе,
в його стилі колись відпочине
ця поетка-пророчиця,
що підрихтовує будні…

…Дні святкові – лошиці,
гривасті, та ще й вирлоокі –
завітають колись,
та й замінять верлібра на риму.
Бо приходить воно –
унікальне, жіноче, високе!..
Й до пісенного слова
тяжіють верлібри нестримно…

9.11.2009.