Афродіта фон Тіз

---

Я не те, щоби Афро – не те, щоби – Діта фон Тіз,
Але серце все б’ється в задушливій міці корсету.
Мої вірші відвертіші за найдорожчий стриптиз,
Ти не віриш і йдеш, і в обличчя жбурляєш монети.


Я не те щоби Мері, не те щоби Поппінс, зажди!
Адже знову для щастя не вистачить нам парасолі…
І в галантній манері закохують мене вітри,
Але всі не такі ясноокі та високочолі.


Я ще навіть не мати, не те що Агнеса свята,
Але перше залежить принаймні від збігу обставин
Омивай мене сонцем, неначе то чиста вода,
Я тебе запрошу на всі наші сімейні вистави.



Я не те, щоби Афро – не те, щоби – Діта фон Тіз,
Але, Боже, як часто благою про крихточку волі,
А так хочеться жити, хтось нас покликав «на біс»,
Під завісу вистави з банальною назвою «доля».

---