Ми – хмиз в ненатлій ватрі самознищень

Сергій Черняєв

На вас не вистачить ні гніву, ні любові!

Від вас не піде ані правда, ані кривда!

Де ви взялись? Такої літери у Слові

Моєму не було. До вас не говорив я.

Більш не почуєте від мене ні пророцтва,

Бо набуваєте з роками божевілля

Й, немов цураючись-таки свого дівоцтва,

Віддаєте свій сенс за яблука незрілі.

Мій гнів на вас, пусті! І кара ваша – комин

Уявного життя у головах з снотворним!

Горіти вам у нім, докіль останній спомин

Мій не зречеться вас і не верне до Твору,

Якого сам – герой – у ватрі самознищень,

Що створений творить, горіть і не згасати,

І в задумі Творця,

      і на Землі,

і вище,

І жити у строфі – і розірвати ґрати!