все прямує до старту з якого кінця не почни

літо краща пора щоби не дослухатись порад

я навколо зіниць нашаровую кільця річні

і подряпини свіжі вкриває прозора кора

нам насняться всі висновки весни розтоплять сніги

ми отямимось сфінксами в кожній з холодних пустель

я впізнаю тебе серед тисяч жорстоких богів

по відлунню яке випромінює тіло пусте

залишаючи краплі відбитки синці і сліди

ми замріяні скульптори голих своїх галатей

просто форми які безвідмовно заповнює дим

залишаючи в ніздрях коріння своє золоте

просто рани що вічно чекають проникнення куль

крізь мембрани загоєння плачуть сотаючи гній

я твій дім на піску розумієш я дім на піску

якщо маєш натхнення на двох оселяйся в мені