Жінка із присмаком кави

---

Вона прокидається вранці рівно о шостій
І ставить свою керамічну турку на газову плитку
Для фону шепоче якісь там вірші, неначе молитву,
Та ріже лимонній пиріг ножем негострим.

У неї давно вже нема ніяких ілюзій
Стосовно відносин із чітко спланованим хепі-ендом.
Пихаті знайомі розповідають про неї легенди,
Колишні коханці перетворились на друзів.

Є хлопці  на ніч. Та не до смаку їй експресо,
Бо справжня насичена кава дійсно буває смачною,
Коли на повільний вогонь поставиш, заливши водою
І залишаєш її визрівати у джезві.

Коли вже знайдеться час на всілякі дрибниці,
Вона підсолодить буденність смаком ванільного цукру
І буде наносити мелену каву, неначе пудру,
На пружні, налиті марним коханням сідниці.

А влітку вона від'їжджає зі свого міста
Торкнутись побіжно шалено-південної атмосфери -
Щоб шкіра набула відтінку кавових зерен,
Щоб зірки із неба вплітати в своє намисто.

І потім, забувши про сором та обережність,
Ніяк не зважаючи на бракування часу і втому,
Вона, як і кава, вже не дозволить заснути нікому
Із тих, у кого викликає шалену залежність.

Тоді вона стане такою, як є насправді -
немовби проходить крізь тіло її електрична проводка.
І хтось її вип'є, вже стиглу та витончено солодку,
Гарячу і терпку
                     жінку
                              із присмаком
                                                 кави.

---