Сни

---

Сни, мов китайські тортури.
Побілений ксерокс
вічних батьків і коротких розстріляних зойків
душ, що сягають холодних квіток стратосфери, -
ми пливемо у човні.
Наші весла високі
в'язнуть у каші (у смерті - чи нерест, чи мітинг),
в'язнуть у сонці (у сонця - чи сплеск, чи судоми)...

Ми пливемо, наче дощ.
Ми вчимося тремтіти
на глибині - як вода,
як розчавлений сомик.

...наче скарбничка, - всміхатися синім потворам,
наче стеблинки, - сахатися чорних моторок,
наче перуки, - на лисому дні розлізатись...

Сни, мов піратський, замацаний рибами запис,
крутиться,
крутиться...
В човнику крихітний Нобель
премію сну у кишеньці, мов дєнєжку, пестить...
Сни розглядають наш човен крізь чорний бінокль,
сни видихають повітря, мов рибина - хрестик...

Сни - то солодкі створіння.
Відксерений цукор
наших облич паперових умочують в море -
задля гірчинки.
Сни ловлять з нас втомлені звуки
й тихі страхи - мов пісок, сміттєнисто-прозорі...

Ми лежимо на китайській стіні вічноніччя, -
ксерокси наших батьків, наших снів, наших весел...
Дротики-стебла повільно ростуть крізь обличчя.
Вранішнє сонце стікає по чорному лезу
вікон жалюзних.
Куняє замріяний Нобель,
премію дивних страхів в сивім чубчику пестить...

Ми пливемо уві сні.
І китайський синоптик
виє по радіо:
в смерті - чи мітинг, чи нерест,
хмарність із хрестиків,
риби із дротиків...

...сплески
сонця в будильнику.
Вранішні вічні знущання...
Мокра стіна.
Ми втискаємось в неї, мов фрески.
Й тонемо.
Й тонемо.
Й тонемо
в озері з чаєм...

---