* * *

Червонотілі спалахи душі,

як кров з аорти, як вогонь на  глиці...

У плескоті і тріскоті вервиці

Почвар без чресел, тулубів і ший.

Вони летять на мене і – крізь мене.

Їх не спинити. Їх не відігнать.

Вони – не жарт, а жар моїх сум’ять!..

Навколо мене – полум’я черлене.

Навколо тільки – небо і безодня.

Навколо тільки – вічність і одчай…

Лиш спалахне й обгасне, як свіча,

Твоє лице, немов сльоза Господня.