Лепрозорість
Дата: 29 Березня 2011 | Категорія: «Універсальна лірика» | Автор_ка: Ніка Новікова (Всі публікації)
| Перегляди: 1123
У моєму саду сузір*я ростуть зі слив.кажуть, місяць не впав, а кажуть, що занімів.
і врожаю не буде, тату.
замовляла на ліс, на вранішні тумани,
як водили мене і ставили до стіни,
та казали її тримати.
..як тримала, в*язались руки морським вузлом,
жовте сонце шкварчало, смажилось за селом,
на яєшню злітались думи.
їх ловили губами сиві сліпі діди,
посміхались, казали: годі тобі, іди.
і люльки набивали сумом.
по воді, по воді, сміялись услід шкварки,
буде важко - тоді спочинеш на дні ріки,
буде важко - тоді спочинеш.
день зійшов, і зійшли бліді мандрівні вогні;
наче плющ, розрослася ніч по моїй стіні,
наче плющ, розрослась по спині.
..а в моєму саду дерева плодять зірки,
що рояться й гудуть, невпіймані ще ніким;
а в моєму саду - раїться.
як була я водою - вітер мене гойдав,
як була я травою - несла мене вода,
так далеко, далеко звідси...
0
