Хризантеми

---

...я ненавиджу хризантеми. Ти любиш - білі,
бо тебе - немає, як і суниць в паркеті,
що смакує чаєм, як в огірках - текіли,
як в очах немає чорних планет букетів -

то й вигадую, як би ми тут на синцях сиділи,
колисали осінь, зрізали-ковтали нігті,
як на вічно зімлілій підлозі орнамент сіллю
вишивали би... Поховавши своє століття,

ми стрибнули з тобою б в останній обід Акели...
Чайну ложку - під дощ - і чекати гробів пророслих...
Потойбічні рослини у шафі б'ють пилом в келих,
безтурботні кікімори п'ють з целофану грози...

Під диваном сивіють, меншаться хворі гроші.
На колінах гоять пам'яттеві цілунки
ті, хто вийшли за молоком, наче осад - в розчин,
й закохалися у історії нібелунгів...

Десь пройде ліфт - на кастинг висот драконних,
десь впаде, мов гілка - з дерева, комік - з даху...
Під сідницями хризантеми - затерплі, сонні, -
на дивані пишуть казочку про Глеваху.

Я сиджу, мов папуга - на квітці (бо зась - гороху).
Ти сидиш в целофановій кулі, небесний Немо...
Поміж нами - на кухні - водні єдинороги
поїдають легені білої хризантеми.

---