БЛИЗНЮЧКИ | Публікації | Litcentr
23 Грудня 2024, 02:17 | Реєстрація | Вхід

БЛИЗНЮЧКИ

Дата: 05 Жовтня 2009 | Категорія: «Універсальна лірика» | Автор_ка: Анна Малігон (Всі публікації)
| Перегляди: 1257

Я у шість не любила зеленку і вазелін.

Імітувала хвороби, постійно губила ручки.

Підходила до чужого вікна, що росло із землі,

а з нього дивились на мене сусідські близнючки.

Їх каламутні погляди з-під широких лобів,

їх безкінечна слина й короткі стрижки.

А ще в них був тато і він їх, здається, любив.

Ставив по черзі на підвіконня і гладив ніжки.

Я поверталась додому, лаяла школу, їла обід,

ловила в тенета заздрощів оті сопливі моменти,

згадувала щосили, яким був мій дід.

А мама, затуркана, бігла по аліменти.

І коли закривалися двері, вимикалося світло,

усі на світі секрети розлазилися по фантиках,

я уявляла, як сильні руки, ніжно і вміло

одягають на мене форму і білий фартух.

А місяць вростав у осінь уламком ребра.

І вже нічого на світі не мало значення…

…І кожного разу мама казала, що хоче мені добра.

І просила пробачення.

04.10.2009



5 коментарів

avatar
Щирий вірш. Добре, що хоч хтось із мого покоління може писати на ці теми без мату. Дякую!
avatar
У вас прагматичний диво текст. Настільки цікава думка автора про власний перебіг часу у цьому тексті, що є бажання вчитуватись в зміст... Дякую за творчість.
avatar
то є шикарно. Мені ще на слоні сподобалося. Мене справді на сльози пробило...
avatar
Дуже добре.
+5
avatar
0
Дякую. Взагалі, у людей сприйняття цього тексту неоднозначне, нібито нічого оригінального. Але декого зачіпає, і це для для мене найголовніше!!!! Значить, недарма) cool

Залишити коментар

avatar