"Думки"
Цей тиждень тягнувся нескінченно довго.
Нагадував прилиплу до підошви жувальну гумку.
Я все чекала, коли ж вона урветься.
А коли урвалась, я впала.
Виявляється, саме гумка тримала мене на землі.
***
Пірнаю у річку сучасної поезії.
Сподіваюся, що не втону.
Але, якщо не втону,
Хто ж я тоді після цього?..
Хіба це – на краще?
***
Я захворіла.
У мене болить…час.
Він пульсує, розширюється, звужується.
Я всюди тягну його за собою.
Якось я не витримала,
Взяла ніж і захотіла
Відрізати хоча б трошки…
І от маю аж цілий вільний день.
А мені чомусь все одно боляче.
***
У мене в долонях спить ніч.
Я не можу заснути, бо впущу її,
Вона витече крізь пальці,
А я не почую, як прийде ранок
І просплю життя.
Тримаю ніч дуже обережно,
Вона дихає легко-легко,
Між моїх пальців спалахують зорі.
…Тільки й надії, що ніч
Прокинеться сама, втече
І нарешті дасть мені
Спокій передсвітання нового дня.