прикордонне
Дата: 20 Липня 2009 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 861 | Коментарів: 3
Автор_ка: Александра Очман (Всі публікації)
Співи лунали закоханих в смерть солов*їв,
Я відпускала вогні великого міста...
У прикордонних степах, у мереживі слів
Ми відмирали, бо не знаходили змісту.
А сонце лилося на стіни кривавих фортець,
І небо лягало мені на живіт наче кішка...
Крізь трави і ліс невзутими і навпростець,
Полишивши речі, намети, кнИжки!
Туди, де немає таких небайдужих дощів,
Туди, де війна не зривала аплодисментів,
Подалі від злих, атмосферних, катуючих нерви снів
Івана Монтеккі й Марічки а-ля Капулєтті.
Мене переслідують тіні загиблих солдат,
Нацисти живі мені наступають на п*яти...
Я доберуся до Сходу. До рідної хати.
Цвяхами народної пам*яті розіп*ята
0
