Ще три вірші
Дата: 21 Травня 2009 | Категорія: «Універсальна лірика» | Автор_ка: Станіслав Россоха (Всі публікації)
| Перегляди: 1165
***
Синій сніг, як молоко на віях,
Гілочками іній на губі.
Синій сніг – таким дитинством віє,
Що, їй-бо, не віриться мені.
Проминуть би паморозь дитинну,
Срібло це неторкане щоки...
Сніг-сніжок – такий блакитно-синій –
І червоне сонце з-під руки.
***
О вічна туго місячного сяєва!
Дитячі сни, мов сива давнина.
По чорній краплі ночі зависають
На срібних вінцях сивого вікна.
Минає час – а туга не проходить.
Примари, руки і вінки чиїсь...
І по обличчю без пуття і броду
Біжать зернисті чорні ручаї.
А завтра вийду – тихий плеск лунає –
То в ніч по шию яблуні в саду...
О вічна туго місячного сяєва!
Не клич мене...
Я скоро сам прийду.
***
Сьогодні в ніч
таки востаннє
Мені наснилось, далебі:
Осіннім вітром в полі раннім
Блукав по срібній лободі.
Любив жар-птиць в осінніх звірах,
Багрець на листі витирав,
Щоб зеленів і в чудо вірив
Останній шал осінніх трав.
А десь далеко, десь далеко
Лунали згублені пісні...
І не весна, і не лелеки –
Життя наснилося мені.
Станіслав Россоха
0
