дреди вербові полощуться в сонних затоках

мій словниковий запас поступово міліє

я розповім тобі літо гаряче жорстоке

сонячне жовте та корисне наче олія

шрами лягають на шкіру охоче як тіні

глина втирається в стопи мов крем найдорожчий

ми непрозорі але все одно непостійні

ми наче зерна пшеничні сухі й непророщені

в мене є звичка погана: за двох говорити

в тебе десь під піднебінням відлуння печерне

я відстояла вечірню і можу покрити

голову хусткою, помисли й спогади – черню

та все одно зогрішу дієсловом у вірші

рибою в вершах убитою задля поживи

я розповім тобі літо до краплі. не віриш?

сонячне жовте і наче олія важливе