гроші кінчаються. ставмо на коней інакших

наші вмирають завчасно, здихають до старту ще

я взагалі вже не певна, чи звати їх нашими

це вже не коні, вони не приносять нам радощів

знаєш ми схожі на пил, на кришталь під копитом

ми безпорадні, хоч любимо зватись сталевими

слухати placebo і говорити і пити

бути вигнанцями. стати хоча б королевами

нам не судилося. бліднемо в кутиках вікон

в балансуванні на голоді поміж зарплатами

не боїмося нічого так сильно як віку

хочемо бути завжди молодими і владними

з групи за двадцять ідемо до групи під тридцять

не розстаємося з пудрою тушшю годинником

я намагаюсь не думати, їм полуниці

і усвідомлюю: вдруге ніколи не виникну

ставки закрито. букмекер сміється на кутні

кожну з нас втома повільно розчавлює брилою

нам залишається варта нічна і щоденна на кухні

ми вже не коні, бо загнаних коней пристрілюють