хлам-вистава: синій вагончєґ
Дата: 28 Серпня 2012 | Категорія: «Універсальна лірика» | Автор_ка: Ніка Новікова (Всі публікації)
Редактор_ка: так | Зображення: можна | Перегляди: 831
епіграф:
де жити не важко,
там і умерти не страшно.
дійові особи:
лірична героїн_я, вона ж - л.г.,
кілька її дисоціацій.
л.г. /партія німфетки/:
покотився уздовж ріки синій потяг. і на колеса
намоталися будяки й кволі тіні горілих сосен.
він загойдує, він такий: збуваються всі адреси,
всі дороги, чоловіки, животи, і трава волосся.
л.г. /партія провінційної драм.акторки/:
він монтує німі стрічки зі стоп-кадрів вокзальних станцій:
голубове, нові санжари, о! – полтава, й усе кіно.
я тримаю чолом шибки. я тримаюсь. бо без квитанцій
сосни просяться у вагон, напираючи на вікно.
л.г. /партія тіма бартона/:
анемічно-бліді вишні притискають до чорних пальчиків
білі ваточки-квіточки, кров зібравши в червоні ягоди.
ми на світі тепер одні. нам нікого не треба бачити.
потяг теплий, бо він такий: для самотніх, дурних і лагідних.
хор /багато-багато геометрично правильно розташованих л.г./:
плями сонця - руді коти. з абрикос облітає сніг,
мов пігулки від самоти. саме ти мені замість них.
о!о!о!о!
л.г. /партія провідниці/:
хмари йдуть на вечірній дзвін і збираються у руках;
горизонт від води м*який, наш вагон прибуває в_сім!
потяг котиться вздовж ріки. рейки плутаються в гілках..
ти, напевно, такий як він! я, напевно,
така як всі.
л.г. /партія вар*ятки/:
а на яблуньках качечки червячки колупали з яблук,
і злітали затим у ніч: о-о-о-ой густою червивою зграєю!
непритишена ще ніким, ледве чутно тебе питаю я:
що тобі сниться, коли ти мовчиш
і мовчанню немає краю?
дубльдва:
що тобі сниться, коли я мовчу
і мовчанню немає краю?
л.г. /партія поетки/:
а коли це порожнє слово врешті стане мені на горло,
потім - стане дорожче мовчання і чуттєвої анаші,
ти послухай, моя_любове: хай хоч тричі слова і сови
геть не ті, ким вони здаються,
ти усе ж мені вір
ші..
де жити не важко,
там і умерти не страшно.
дійові особи:
лірична героїн_я, вона ж - л.г.,
кілька її дисоціацій.
л.г. /партія німфетки/:
покотився уздовж ріки синій потяг. і на колеса
намоталися будяки й кволі тіні горілих сосен.
він загойдує, він такий: збуваються всі адреси,
всі дороги, чоловіки, животи, і трава волосся.
л.г. /партія провінційної драм.акторки/:
він монтує німі стрічки зі стоп-кадрів вокзальних станцій:
голубове, нові санжари, о! – полтава, й усе кіно.
я тримаю чолом шибки. я тримаюсь. бо без квитанцій
сосни просяться у вагон, напираючи на вікно.
л.г. /партія тіма бартона/:
анемічно-бліді вишні притискають до чорних пальчиків
білі ваточки-квіточки, кров зібравши в червоні ягоди.
ми на світі тепер одні. нам нікого не треба бачити.
потяг теплий, бо він такий: для самотніх, дурних і лагідних.
хор /багато-багато геометрично правильно розташованих л.г./:
плями сонця - руді коти. з абрикос облітає сніг,
мов пігулки від самоти. саме ти мені замість них.
о!о!о!о!
л.г. /партія провідниці/:
хмари йдуть на вечірній дзвін і збираються у руках;
горизонт від води м*який, наш вагон прибуває в_сім!
потяг котиться вздовж ріки. рейки плутаються в гілках..
ти, напевно, такий як він! я, напевно,
така як всі.
л.г. /партія вар*ятки/:
а на яблуньках качечки червячки колупали з яблук,
і злітали затим у ніч: о-о-о-ой густою червивою зграєю!
непритишена ще ніким, ледве чутно тебе питаю я:
що тобі сниться, коли ти мовчиш
і мовчанню немає краю?
дубльдва:
що тобі сниться, коли я мовчу
і мовчанню немає краю?
л.г. /партія поетки/:
а коли це порожнє слово врешті стане мені на горло,
потім - стане дорожче мовчання і чуттєвої анаші,
ти послухай, моя_любове: хай хоч тричі слова і сови
геть не ті, ким вони здаються,
ти усе ж мені вір
ші..
0
