Хвилі | Публікації | Litcentr
28 Березня 2024, 13:17 | Реєстрація | Вхід

Хвилі

Дата: 07 Червня 2012 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 844 | Коментарів: 5
Автор_ка: Антон Полунин (Всі публікації)| Редактор_ка: да

Коли отак повільно сунуть хмари, 
Я майже завжди почуваюсь хворим, 
Я піднімаю комір і терплю 
Свою присутність. Довгий-довгий тиждень. 
Під шкірою ворушаться комахи, 
І швидко випаровується воля.. 
І я ковтаю грудочки жалю, 
І тиша … 

І ворожіння на цементній гущі… 
І цілий сонм ворожих голосів 
Намовчує, приміром: «ти примара», 
А ще через хвилину: «ти помер», 
Іще не скоро бути самогубству, 
Ще не сьогодні жатиму, що сіяв.. 
Заплічна спить, чи варто перейматись 
В такий момент… 

Коли отак нестримно ринуть хвилі, 
Я почуваюсь невимовно кволим. 
Чи вилиняють лінії з долонь? 
Наскільки скоро? Що гуде під скальпом? 
Немає бога, є «позич і випий». 
Сто серць, одновалентних, наче водень 
Тремтять в мені, мов риби в ополонці, 
Чи в’язні в камері.. 

І кожна риба – опіумний монстр, 
І кожна голка – передвісник хвої, 
І кожен в’язень –я: немає сенсу 
Тікати у соснову нескінченність… 
Ось камера стискається в комору, 
Немов незрозуміле, сіре, хворе, 
Немов цементне, стовалентне серце, 
В якому - щем.

5 коментів

avatar
Вообще понравилось, только неразбериха с рифмой-ритмом smile
avatar
нельзя ли поконкретнее насчет неразберихи?
avatar
Скальпель - камері или монстр - комору - все-таки немного отдаленные рифмы. А так хорошо же smile
avatar
нет никакой неразберихи с ритмом, по-моему
avatar
Сподобались ці щемні хвилі. Сподіваюся все ж таки, що це не перманентний стан ЛГ smile

В НОМИНАЦИЮ

Залишити коментар

avatar