№ 1 

Де мій дім? Де квіти, трави…

Де у сяйві листя гомонить,

Ми як зачаровані октави,

Нами вітер грає, серце спить,

Моя доля поруч десь проходить

І торкається мене крилом,

Я в душі твоїй знаходжу віру,

Божий сон…

Моє серце-це святиня,

Трав багатство, вітру спів,

Чи колисана єдина у стихіях?

Ось мій дім!

І уранці, в сяйві сонця,

В перших променях його

Ми заграємо з тобою душами в ім’я всього…

              № 2 

 У чомусь я буваю не права,

У чомусь зовсім я безсила,

Забути край, де є печаль –

Невже колись хтось це зуміє?

Ні, не під силу це мені,

Я у відтінках цих закута,

Я сповиваю знов тебе,

О, моя вічна, не забута!

О, королево ти, печаль,

Гойдаєш знову на долонях,

Я пам’ятаю все, ти знай,

Ми вічно разом,

Знов у дорогах,

Палахкотять у пам’яті вогні,

І коли треба, тут як тут, зі мною,

Мої величні і нікчемнії жалі,

Заколисані і чекають бою…

              № 3 

Збожеволіла учора і в очах лиш їдкий дим,

Вгамувать життєву втому не під силу вже мені,

Як розпеченим вугіллям,

Так словами отими ти душі торкнувся тихо,

Залишивши вічний слід…

              № 4

Досить вже…Пустіть …

Чи то Я вас тримаю?

Фантоми тих минувших днів -

Намисто розпускаю,

Ви волочилися за мною, як ті пси голодні,

Шукаючи поживи з серця

В дні мої монотонні ,

Я вас чекала, зізнаюсь,

Я душу відкривала ,

Блукали разом з вами ми

Й я вихід не шукала

Із тих темниць моїх думок,

Із берегів отого краю,

В якому все , як в перший день

І відблиски зовсім не раю…