соболь

---

..учора мисливець поцілив мисливця. вчо...
інакший мисливець продався мисливцю: грали
на золоте хиже.
я бачила.
але - що?
я надто безпечна
й нікчемна, мов дощ чи равлик.

шипшина...чорниця... смородина... гамівні
сорочки горішків кедру. рослинна лірика.
рослинні люди квіти несуть в мені.
затісно шлунку від квітів.
я хочу вивірку!

я хочу вивірку - шовкову - білих меж
самотності, безуму, мушель в рослинних затишках...

... о серце сутінків, нащо ти так ростеш -
мов жовте дерево - тихий китайський каторжник,
мов цвіль дракона, карлика, дідуся
пістолів сонця з мокрим вогнем під пальцями?

...шипшина... чорниця... істерика...
я вже вся
рослинна:
мов парафінова профанація
свічок із воску коштовного,
як гніздо
в руках нібелунгів - замість печери в зірочку...

шипшина в очах колючим тремтить хвостом.
шипшина пече плече крізь полички-гілочки.
шипшина болить всередині - мов душа
померлих рослин в осінні жагучі дотики
до тім'я тайги.

... на вивірці спить їжак,
хочаючи вивірку в голках нічної готики.

на вивірці спить султан золотих лісів.
на вивірці варить мед божевільний кун фу-цзи...
на білім снігу біла шовкова межа спить
мого божевілля, застібнутого на гудзики
коріння рослин і сумління рослин, й роси
із поту рослин і старіння рослин відвертого...

о сутінки серця, як вас столист косив
на жовтому дереві з душами шишок мертвими!

на жовтому безладі світу, де жовте - зась!
чорниця... смородина... зморшки горішків з ладаном...
мисливець на хутро вчора в останній раз
застрелив мисливця на світло, під хутром латане.

це - вивірка світу - біле, що біле б'є.
це - вариво тиші у стеблах рослинних соків...

я - хижа.
я - соболь-стрибунчик.
поки я є -
китайський мисливцю, поціль мені світлом - в око!

---