В Празі писати легше аніж, скажімо, отут…

Впаде рядно сутінків (ніби з Бермудів родом),

Дзенькнуть пляшки порожні, зойкне нічний одуд,

Осуд людський спатоньки вляжеться в темну воду.

Там, де твій сад з лампою, грушею, тишею та

Віршами чи то прозою (не роздивитись звідси)

Краще листи перечитувать і оселитись в листах, -

Зрештою, рештки тілесного знехтував римський патрицій…

Осінь із шатами-мештами вештається селом

Під листопад, що як музика глухонімим створена,

В ринві вода калатає чи «for whomm» а чи «омм»,

Потім і зміст втрачається, губиться заговорений.

Що я тобі? Що ти мені? Імені не  забудь.

Може, колись звільнимось від відомих причин.

Хто кому долю дописував, кажеш, - не в тому суть.

Зимно…і, власне, з незмінного – сон…

………………………………………..(на твоєму плечі).