Твої довоєнні фотки
Дата: 24 Травня 2009 | Категорія: «"Золотий фонд" ресурсу» | Перегляди: 1868 | Коментарів: 9
Автор_ка: Анна Малігон (Всі публікації)
1
ЇЇ роздивлятись найважче. Бо там
ти краща за мене. Лице
соковитіше. Гнійним бинтам
тебе не дістати. Це
ще прийде нескоро.
І начебто німо кричить "Не приходь"
відсутність усмішки. Та зором
сповільнені кадри прискорить Господь.
І враз перекотить "було" в "не було",
а Старість-самиця майструє кубло,
що, власне, для неї – звичка,
щоб тільки на глянці – вічно –
в обрамленні подруг…
Ніхто з вас не зна,
як знімок з"їдатиме зла жовтизна.
2
Може, це рік. Новий. Може, народження
День у когось із хлопців. Хоча навряд.
Пляшки – однакові, більш, ніж схожі,
рівно, як берізоньки, в ряд…
У нас не так. До столу не треба свята.
Зараз дівки не такі урочисті.
Ви сідали з нагоди, а ми – бухати,
залити собою червоні числа.
…Розчиняються коси у давнім темнім повітрі
довоєнному. Спрагло крадемо
все, що блимає нам крізь титри.
Бо показане є неправдою.
3
А цю – дарувала котрась із дівчат.
Вона збереглась. Виразна,
хоча й чужа…Не знаю, з чого почать…
Їх одинадцять. Чи десять. Відразу
я помічаю – сестри. Різні за зростом,
схожі очима й одягом. Жодна
не сяє мудрістю літ, не просить
часу для зосередження. Мода
їх обійшла, як і надія на
шлюб з офіцером (перша ознака раю).
Кожна мов світлом наділена.
Брат примостився скраю.
4
Глибину його книги мені перевірити зась.
Так і лишилась чорною, невідомою.
Ти в чому йому клялась (не клялась)?
Адже найдовша дорога – та, що веде із дому.
Це так нудно, коли не кидав і не дурив
(ти горда – на жодних плечах не висіла).
…А потім під ребрами довго кипів нарив,
і сукня була буденною, не весільною.
І більше – ніяких у світі див,
сопливі двійнята , тепла нестача.
…Життя , як поганий контрацептив,
Довгих роздумів не пробачить.
0
