віднеси мене в літо потворну й худу

дощ плює на вікно і свистить в соломинку

від снігів не лишилось ні сну ні споминку

піхотинці трави починають ходу

обіцяю ретельно збирати врожай

не боятимусь пальці колоти шипами

очерет засинає і втративши пам'ять

прокидається флейтою. слід від ножа

наче слід від панчіх над кутами колін

проступає на кожному горлі та вені

фрукти падають в воду і це омовення

перетворює їхнє безсмертя на тлін

не стрибати  раптово лічити до ста

постояти в травневому передпокої

поспіх точить нам п’яти гризе непокоїть

і виштовхує вгору шпичасті міста

що донині лежали в бетонних бруньках

дожидаючи часу рости і боліти

коли ти на руках віднесеш мене в літо

я вже буду прекрасна легка і струнка