відстріляй моїх привидів | Публікації | Litcentr
19 May 2022, 12:45 | Реєстрація | Вхід

відстріляй моїх привидів

Дата публікації: 12 February 2013 о 17:41 | Категорія: «"Золотой фонд" ресурсу» | Перегляди: 2041 | Коментарів: 9
Автор_ка: Лариса Радченко (Всі публікації) | Зображення: текст номіновано

відстріляй моїх привидів певний реальний і плотський
прибери з-під очей всі руїни чужих Іліонів
я ж бо знаю ти чавиш в долонях горіхи волоські
що для тебе закласти в ногах моїх місто мільйонне

поклади перший камінь він сам обросте хмарочосом
і квартал за кварталом розмножить свої метастази
посели горобців в теплі гнізда чекати на осінь
запусти саламандр танцювати у полум’ї джазу

дай міцний підмурівок палацам мовчання і світла
досить кубла згортати з тонкого паперу і шерсті
що робити у місті? я переростаю всі житла
і не маю терпіння чекати на друге пришестя

а поради такі: ти не ший, а спочатку наметуй
засипай свої рани снігами з солодкої вати
оселися у горах. а вранці під стіни намету
прийдуть дикі тварини яких тобі треба назвати

8 коментів

avatar
Финал здоровский! Такая эпическая волна накатывает! Хорошо!
И остальное хорошо. Но выход - блестящий!
Респект!  smile
avatar
0
чудовий вірш
avatar
Магічний вірш!:)
avatar
0
4 pole_55 • 16:04, 14 March 2013
avatar
0
5 lora • 14:25, 02 August 2013
Чудово. Особливо остання і кіт під краном. smile
avatar
0
Дякую, lora, у мене мана небесна злітає з очей після прочитання цього змістовного шматка із твоєї надприродної ліричної творчості. З розкритим ротом перечитав. У моїй голові несвідомі вигуки: Ут! Ет! Ат! Ой! Яке рухоме чудо, живе диво! Який неймовірний глузд клопотів ліричної героїні.  Дуже мило, суверенно улаштовані  роздуми твоєї оповідачки, прагнення в'ються, мов веселковий серпантин, не встигаю ухватити щось собі від карбованих прикрас-слів. Не хочу лізти в душу покликів вірша, шо там, приємно  розчулився, по-доброму усміхнувся.  Да-да, козирні слова розплутують весь сенс,  в усі боки повертають фіміам буття. Однак маленька пісня назустріч привидам із  ліричного чемоданчику, так, що  не встиг навіть комарика придушити.  Яка я  бідна  людина, що не вмію отак, як ти, вишивати думками. Бажаю вам творчих сил, плетіть  своєрідний вінок  думок із невідступних натхнень, вагань, почуттів. Тривайте у творчості довго-довго,  а причетні до  лірики  читачі не відвернуться від магічних самородків.
avatar
0
7 lora • 19:53, 02 August 2013
Дякую. Такий коментар теж майже вірш.
avatar
Да!!! ФОТОГРАФ УДИВИЛ и ПО_Радченко_СКОВАЛ!!!

Всем СЛАВА!!!

Ура! Хорошо! — Живём, что ли? — почему ж не жить?

5  +  5  итд ... )))

пс. Согласна с Автором:  КОММЕНТ — ВИРШЕПОДОБЕН )  :  май живе — хай бу_ЙЕ !!! ))

heart

Залишити коментар

avatar