Просто живе | Публікації | Litcentr
20 Січня 2022, 16:08 | Реєстрація | Вхід

Просто живе

Дата публікації: 29 Січня 2013 о 18:02 | Категорія: «"Золотой фонд" ресурсу» | Перегляди: 1548 | Коментарів: 9
Автор_ка: Маргарита Ротко (Всі публікації)

… так і жила – танцювала щоніч сльозу
біля тростинки надії. Вживала збори –
фіто чи фіго. Вечір носив їй сум,
глечики, воду, уламки чужих історій,

стогін з горища, шепіт підсніжних кол,
радість, яка не давалася в руки, хоч і
гріла потроху – крильцем чи плавником
ночі. Й вона вдивлялась в химерний почерк

того тепла й говорила теплу про сік,
що в ній тече та впадає у світло, –мовчки:
«Не довіряю. Богові терези
завтра хитнуться – й розіб’ють об дах дзвіночки…

Не довіряю. Лиш на тобі живу –
так, як трава – на корінні, пропахлім кроком
бога підземно-пташиного, що на шву
неба зникомого в вітрі шукає бога.

Так, як сторожа чорних акацій – на
темно-кривавих шальварах звірей, забитих
задля забави. Так, як живе стіна
церкви колишньої – в шепоті динамітнім

квітів-прибульців з інакших сумних планет.
Так, як повітря – на мокрім світанні ніздрів
холоду. Так, як живе Антуан де Сент
в зірці, якою змії зруйнують місто

серед пустелі хлопчиків із ниток
часу на час камінний збирать у пригірщ…
Чуєш? – трава по тінях твоїх Ніхто
йде ворожити, звідки й коли ти прийдеш.

Бачиш? – дерев розхристані жар-серця
зливи-коралі вдягають – тобі на втіху.
Кквіти, що вимокли, просять тепла в Отця,
жеби тепліше й відчутніш у крок твій дихать…»

Не довіряє. Просто собі живе.
Наче трава, втискає у кригу кігті…
Теплий компот із брехні-не-зізнань – вишень
з сіллю – втомився вже з ротика їй пахтіти.

Вечір втомився носити їй воду й глек
з сиром хмаринним і снами про те, як трави
люблять коріння й готують йому з омег
сніжних весну, і небо, та інші страви…



9 коментів

avatar
0
я взагалі завдяки тобі полюбила українську мову ще раз...Це взагалі вірші - майбутнього, якщо воно настане..., а якщо так і не настане (ні для кого ніколи), це все одно залишиться... Дуже талановито.

да-да, Марго.

С ув.ЛенКа
avatar
кажется, наконец-то я могу тебе и здесь сказать спасибо, Птица
avatar
"Да-да, Марго"  smile

В НОМИНАЦИЮ!
avatar
дякую
avatar
Вот пример того, наcколько мелодичен украинский язык сам по себе: при полном отсутствии у автора желания и навыков созвучий - довлеет )) Слава Україні! Автору пожелаем несбыточного: желания работать над своими текстами.
avatar
Героям слава.

Крайзер, а зачем желать автору несбыточного, да ещё и сквозь зубы? ей-же-ей, поднадоели эти твои цапанья.
avatar
Касумка, я мож. быть и непедагогично поступаю, но, ей-же-ей, хотелось бы донести-таки до тебя и необходимость, и мою личную (как читателя) в том заинтересованность. Оттого и цапаюсь, да.
avatar
необходимость - в широком смысле - знаю, осознаю, но, как говорится, "чем богаты тем и...". ндясь.
а вот про заинтересованность не поверю, понимаешь ли. ну вот никак. равно как и в само понятие "читательской заинтересованности".

на тему педагогичности, кстати, как раз не знаю, но вот вопросы к наречию, начинающемуся с "психо-..." у меня боольшие, огроменные прям)
avatar
Складно, дивно, повно

Залишити коментар

avatar