яблука
Дата: 19 Грудня 2012 | Категорія: «"Золотий фонд" ресурсу» | Автор_ка: Войналович Сергей (Всі публікації)
Редактор_ка: канеш | Зображення: мона | Перегляди: 1568
Это облако? Нет, это яблоко.
Это азбука в женской руке.
(С)Гандлевский
що спільного мають яблука та світлофори?
червоне, жовте, зелене, а мабуть більше нічого
але сняться мені вночі дивовижні речі
паперово-хрумкі й сухі наче листя софори,
оскляніло-медові,сором*язливо-лілові
неіснуючі_фантастичні
взагалі не мої
яблука
*
лежиш собі у пряному полі
світиш розплющеними очима,
аж доки погляд не заблукав
а там у нафтовій порожнечі
у чорній воді невагомо пливуть
неможливо далекі і вжовлкі яблука
простягаєш руки у темряві,тихо торкаєшся
тонуть на мить і випливають знову
тобі подобається? ледь чутно питаєшся
але тебе ще немає, я тебе тільки-но вигадав
**
Зима має власну, не схожу на інші, магію
коли очі болять від мерехтіння білого
коли очі болять наче від спалаху магнію
коли ти невзмозі дивитися на землі почорніле тіло
дивись як у повітрі, що загусає_розгойдується
повстають над поверхнею пласкі чорно-білі трикутники
очманіти, які вони неземні_нетутешні_відчужені
неймовірні трикутники: галужаться_раняться_гояться
ховаючи місце під борлаком для поцілунку від холоду
(переповнена містики, таємничих снів ніч ламка)
я несу тобі у нагрітих кишенях зелене золото:
кольрові дешеві льодяники, хрумкі наче сніг,
але теплі як літо
яблука
***
коли я думаю про власну старість,
то приходить думка про те, що було б непогано виглядати як Аль Пачіно
до біса вродливий старий італієць
до речі, коли я уявляю себе старим Аль Пачіно
ти все одно залишаєшся молодою
ось таке от у мене стереотипне кіношне уявлення про нашу старість
а от коли ми з тобою
-борсалися-
в першім танго
то ніяких тобі голівудів та італійців
на брунатному килимі
за дзеркалАми-дзеркАлами
ворушились невидимі постаті
маловідомі тіні
але я
(потім виявилось що і ти)
звісно нікого не бачив крім власних ніг і тебе
зберігаючи недоторканий простір
у рамці напнутих рук
притискаючись раз за разом усе щільніше
відчуваєш з нутрощів-нетрів маловідомий рух
відчуваєш як проростає червоне яблуко
крізь сокровенні місця на тілах
(що відмічають натільним хрестиком)
кожен з восьми кроків
як подих новонародженого
не загуби не загуби не загуби
це найщиріше найневід*ємніше яблуко
стиснене між грудьми
ось вони
подивись
це і є найчесніша
найкраща частина мене
ці три яблука
на червонім столі. на чорному небі.
на бога
тобі ЩЕ в мені що-інше шукати?
як я буду казати ТОБІ це вперше (вже потім іншим)
я скажу, що
- я тебе яблуко -
а вже ти вибиратимеш що замість "яблуко"
підставляти.
0
