Моєму загиблому другу Сергію Черняєву

Напишу тобі, напишу!

Ось лишень розтривожу душу.

Вірнопіддано вірші вершу –

Зворушу тебе, друже, й зрушу.

Хоч між нами словесна межа –

Віддзеркалень непевних гама –

З язика, мов з леза ножа,

Відіб’ю тобі радіограму.

Її не настигне час –

Життя божевільний блазень.

Хай гостріша з земних образ –

Поез образів образа,–

Напишу тобі, напишу!

Обпалю довгожданим словом.

І в серцевий порину шум,

І в склад кривдогонної крові,

І в куряву рідних хмар,

І в ритми заходу й сходу,

І в нічниць легіон примар,

І в твою поетову вроду.

Прищеплю собі смертний штамм,

Хоч би далі і справді тиша,–

Клянусь, напишу!

       А там –

Дивись, може, ще хтось напише...

Напишу тобі, напишу!