осінь (Улісс)
Дата: 30 Листопада 2009 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 1085 | Коментарів: 6
Автор_ка: Лариса Радченко (Всі публікації)
берег на обрії тане як цукор як сіль
що зостається нам? плакати бити на сполох
ти на гачку запитання віками висів
знаєш таких мовчазних розпинають на щоглах
де ти? в якій із жінок чи в якій із пустель
якір пускає під воду коріння залізне
місяць у череві неба щоночі росте
місяць на шибки віконні лягає і тисне
спиш наче спіймана риба чутливо слизький
півник-льодяник чи флюгер з тоненької жерсті
ночі проціджую ситом як теплі піски
ти осідаєш мов золото в пальцях і текстах
я залишаюсь чекати снігів і відлиг
гріти долоні над синіми квітами газу
ти розіп’ятий на тілі стрункої щогли
звідки ти знаєш про болю нагострені пазурі
звідки ти знаєш як страшно буває вночі
двері риплять і розпачливо плачуть завіси
зрештою знаєш тож просто пливи і мовчи
зрештою знаєш і досить і крапка Уліссе
0
.