з архівів моєї душі | Публікації | Litcentr
23 Грудня 2024, 10:47 | Реєстрація | Вхід

з архівів моєї душі

Дата: 07 Жовтня 2009 | Категорія: «Любовна лірика» | Автор_ка: Александра Очман (Всі публікації)
| Перегляди: 945

Він носив капелюха, палив «Біломорканал»,
Писав добрі тексти, про що не казав нікому.
Мене проводжав крізь мокрий нічний квартал,
Крізь гуркіт трамваїв мене проводжав додому.

Мене так чипляв його діловий костюм,
Зваблива його невимушена порядність,
А ще компліменти… в мені розносили струм,
І пальці по ньому ковзали безпорадні.

А в травні — по «Закарпатському», і пішов.
По ньому — завіса парфумів, що не розтане,
По ньому — прокушені губи, медвяна кров.
…Хороші поети так часто вмирають рано…

2 коментарі

avatar
Якось воно не так. Коли йде творча людина, має бути легко й сонечко світити. smile
avatar
та воно і легко, в принципі... "завіса парфумів, що не розтане" хіба погане явище? Чи прокушені (мабуть же ж в процесі поцілунку) губи? ))) Я це зазвичай вголос доволі ніжно і радісно читаю
Дивлячись, в якому настрої натрапити на цей текст

Залишити коментар

avatar