Прислухайся – дороги ведуть за собою, неначе див,

і все, що прийде на завтра, ти втратиш сьогодні,

крізь темряву інших, відзеркалено близьких світів,

ти шукаєш свою безодню.

газом заповнений простір вабить магнітом,

сьогодні на Кіпрі, завтра в Азербайджан –

ти народжена вічним супротивом власного вітру.

і нікому вже прописати твої маршрути,

з кожним різна ти,  з кожним та і не та –

хто розірве свободи пута?

голос – це все, що буде блукати з тобою,

бо ти не снайпер, не куля і не мішень,

ти чиясь неподолано вічна нескорена Троя.