Чим платити за газ, чим платити за воду й світло

Та за сонний сніг, що на тлі його силуети: як вії – віти…

Чим за те, що коптиш, мов піч архаїчна повітря

тридцять років… і від вівтаря до цвинтаря носиш вістря, –

Незагострене вістря суму в незагоєній  сумці серця…

Чим за те, що ні час, ні горілка з червоним перцем

Не стривожать минулого, пам’яті не стриножать…

А нічим…не вітчим мій добрий єдиний Боже;

За життя не заплатиш, вар’ятко, тепер – лічи:

Підбивай рахунки, серпанки, густі цілунки

В передпліччя, в губи, в чоло. Та мовчи-мовчи.