Смерть
Дата: 27 Березня 2015 | Категорія: «Білий і вільний вірш» | Автор_ка: Ярослав (Всі публікації)
Редактор_ка: так | Зображення: так | Перегляди: 1272
Спочиває під
серцем,
згорнулась
лагідно,
котиком-братиком
з чорного
вулканіту,
тихенько муркає
на вушко сни та
мандри,
іноді, кігтиком,
протинаючи
плівку шкіри,
з’являючись
на поверхні
червоною
масною краплею,
ніби вишня стигне
на
гілочці. Залюбки
грається з
мишеням,
що живе у
пульсації
великого
соковитого
яблука, рухливого
всередині як
годинник,
заганяє сіромаху,
поки
не зловить, а
потім
знов відпускає і
так -
кожного разу.
Я знаю – їй нудно
в мені і колись
вона
вислизне назовні,
вночі, а може і
вдень,
щоб бігти, світ
заочі,
у п’янкому від
бузку
й хрущів повітрі,
голосно дихаючи,
примруживши
жовтогарячі
очі, жодного
погляду
не зронивши вбік,
на скляне
павутиння тіла,
що прозорішає
щомиті,
в зеленім
льосі.