Там де в стиснутій ноті землі затихає коріння ти помітиш рубець від сірника:

підняті стяги мовчанки вітер яких поміж нами відучора горять

Повитягуй їм ниті й сплети нам волосся на двох що буде найтоншим

Повитягуй їм ниті й скажи що це мить коли починається річка

Залиши їм співзвуччя в будинку якого ми загойдали зіниці

Де чутно лишень: ніч що димить на окраїнах сірки м'ячі що ховаються в ямках води ми які дихають легко