Уривки з щоденника розбитої склянки (у.2) | Публікації | Litcentr
23 Грудня 2024, 09:37 | Реєстрація | Вхід

Уривки з щоденника розбитої склянки (у.2)

Дата: 27 Листопада 2008 | Категорія: «Поза рубриками» | Автор_ка: Олексій Вертер (Всі публікації)
| Перегляди: 1562

Станція алкогольна

Різноманітні шматки слів, у шаховому порядку. Все навколо має блакитний відтінок. Крах загального світогляду призводить до винищування уяви. Хтось поруч просить сигарету. Даю - „благодарствую” – „труїсь на здоров’я!”. Дим має смак бананів, або персиків, не знаю точно бо нічого з цього вже давно не їв.

             Човни набиті рабами,
                       Раби набиті рибою,
                             Риба була смажена,
                                    Шкода що не сира, 
                                        І вже давно померла

Світ перевертається, та кружить перед очима. Приємно, тепло у шлунку нагадує про веселку...

Станція бігу.

Думки наче ковтки холодного зеленого чаю з листям щавлю, так само безглузді і не потрібні. Треба тікати від них! ... СОРОМНО ... хочеться виправитись і стати іншим, перетворити власну систему на компіляцію інших особистостей, подобатися всім та одночасно бути сволотою. Гра у нове життя затягує назавжди, тепер мене не існує.

                      Полювання на чортів, у заповіднику Рая.
                                   Єгеря у білих халатах, плачуть золотими сльозами...
                        Ліцензія закінчилась пів роки тому,
                                         не треба більше розмов.
                         лише дайте відпустку

скільки треба всього побачить щоб стати собою, або чимось іншим. Скільки треба поглинути інформації заради елементарних висновків або самореалізації?

Станція крихт

Все навколо перестає бути чимось особливим. Розпадаючись на маленькі частинки. Я тепер не оцінюю людей або їхні дії як окремий об’єкт, процес. Індивідуальність складеться з маленьких пелюстків скомбінувавши котрі можна створити новітний інформаційний потік. Здається цинізм бере гору над здоровим глуздом. Повітря тепер тепле, нарешті!

Станція особлива

Якісь дивні люди навколо, постійно твердять що вони І Н Ш І , обґрунтовуючи свої слова кайфом. „Ми несемо людям щастя, даруємо їм свободу від самих себе, і нічого поганого нема в тому що це веде до тяжких наслідків, все одно логічний кінець один” – „а їм це треба?” – „ТАК. Але багато з них самі про це не знають, тому іноді ми самі приводимо їх до цього. Хочеш спробувати?” – „ні, мені подобається бути рабом самого себе”.

Станція кінцева.

Здається логічним кінцем має бути руйнування особистого інформаційного поля, порушення інтимності у світогляді та надягання нової маски. Дякую простору. 
 
 
 
 
 


2 коментарі

avatar
Классно (ч. 2) biggrin
avatar
Точно...Але, здається, я заблукала на одній із станцій...

Залишити коментар

avatar