Рiздвяний романс
Дата: 23 Квітня 2009 | Категорія: «Поетичні переклади» | Автор_ка: Омагодан (Всі публікації)
| Перегляди: 1216
Рiздвяний романс
Пливе у тузі невтлумачній
серед цегляного розладу
нічний корабель необачний
iз Олександровського саду,
нічний ліхтарик нелюдимий,
що на троянду жовту схожий,
над головами всіх коханих
та під ногами
перехожих.
Пливе в тузі, немов помилки,
бджолиний хід сомнамбул, п'яниць.
нічного міста фотознімків
сумно наробить померанець,
і проїжджає коло ринку
таксі з хворими сідоками,
і трупаки стоять в обнімку
з особняками.
Пливе в тузі незрозумілій
співак сумний повз Дерібаса,
стоїть обабіч лавки Цилі
сумний, як розпач, двірник Вася,
спішить ніким не поміченний
коханець старий і красивий.
північний потяг наречений
пливе в тузі незрозумілій.
Пливе крізь южні арабески,
пливе в нещастя випадковий,
і візерунок слів єврейський
на жовтих сходах чути знова
і від любові до печалі
під Новий рік, неділю, далі -
пливе красуня, як княгиня,
туги кидаючи насіння…
Пливе в очах холодний вечір,
тремтять сніжинки на вагоні,
морозний вітер, блідий вітер
червоністю стягне долоні,
і ллється мед вогнів на плечі,
солодкою пахне халвою,
нічний пиріг несе святвечір
над головою.
Твій Новий рік по темно-синім
хвилям серед лайна міського
пливе в тузі незрозумілій,
якби життя почалось знову,
неначе буде світло, слава,
і вдасться день, і досить хліба,
якби життя гойднулось вправо,
гойднувшись вліво…
серед цегляного розладу
нічний корабель необачний
iз Олександровського саду,
нічний ліхтарик нелюдимий,
що на троянду жовту схожий,
над головами всіх коханих
та під ногами
перехожих.
Пливе в тузі, немов помилки,
бджолиний хід сомнамбул, п'яниць.
нічного міста фотознімків
сумно наробить померанець,
і проїжджає коло ринку
таксі з хворими сідоками,
і трупаки стоять в обнімку
з особняками.
Пливе в тузі незрозумілій
співак сумний повз Дерібаса,
стоїть обабіч лавки Цилі
сумний, як розпач, двірник Вася,
спішить ніким не поміченний
коханець старий і красивий.
північний потяг наречений
пливе в тузі незрозумілій.
Пливе крізь южні арабески,
пливе в нещастя випадковий,
і візерунок слів єврейський
на жовтих сходах чути знова
і від любові до печалі
під Новий рік, неділю, далі -
пливе красуня, як княгиня,
туги кидаючи насіння…
Пливе в очах холодний вечір,
тремтять сніжинки на вагоні,
морозний вітер, блідий вітер
червоністю стягне долоні,
і ллється мед вогнів на плечі,
солодкою пахне халвою,
нічний пиріг несе святвечір
над головою.
Твій Новий рік по темно-синім
хвилям серед лайна міського
пливе в тузі незрозумілій,
якби життя почалось знову,
неначе буде світло, слава,
і вдасться день, і досить хліба,
якби життя гойднулось вправо,
гойднувшись вліво…