Герніка
За вікнами блукає Герніка – і чавить яблука та сливи,
І зазирає під повіки твоїх кімнат.
А у кутку собі хропить старий armario аmarillo*.
Дитя складає до шухляд хмаринки, ґудзики і мрії.
Хмаринки, ґудзики і мрії дитя складає до шухляд.
І розквітає барбарис, читає казку Барбаросса -
Десь біля гойдалки чатує руденький кіт.
Та знову Герніка - вона біжить розпатлана і боса,
Та ще не час – (дитина спить!) - її чекати на порозі
Біду чекати на порозі іще не час - дитина спить.
У шкіряному портмоне – портретне портативне диво:
Родинне фото, на якому дитина й тигр.
Це гра у герць. А за вікном – гарцюють Герніка та злива,
І є один пророк – це ти, і є один порок – безсилля,
Лише один порок – безсилля, коли пророк – це тільки ти.
Ти залишаєшся сама. Забулось те, що не збулося -
Вже років п’ять як Барбаросса знов на війні.
І все що є – маленький світ, ці очі, це руде волосся
Ти – на натягнутій струні, бо ж Герніка – вже на порозі.
Ти чуєш? Чуєш? На порозі! Ти – на натягнутій струні.
Вона заходить і стоїть - теля, скривавлене і кволе -
Ніс, роги, пасма, чорний німб із мертвих мух,
Страшенній сморід. А дитя без остраху проходить поряд
І олов’яного солдата вкладає до безсилих рук.
І непохитного солдата до маминих вкладає рук.
*armario аmarillo - жовта шафа