Мороз i сонце
Мороз i сонце – чудна днина!
Iще ти сниш, моя перлино –
Тож не забарюйсь, не годи,
Прокинсь: пiд звiд Гiперборею
Ясновельможною зорею,
Зорею пiвночi зiйди!
Згадай: iзвечора хуртило,
Iмлою небеса мулило,
Ще й блiда мiсяцю мана
Жовтаво з хмари визирала,
I ти засмучено мовчала –
А нинi… глянь-но до вiкна:
Пiд барвiнковими люстрами
Сточарiвними килимами
Снiг проти сонця блискотить,
Прозорий гай один чорнiє,
В бiллi ялина зеленiє
I рiчка в кризi струменить.
Геть вся свiтлиця сяє в очi,
Мов той бурштин; гуде-трiскоче
Пiч; на канапцi – благодать:
Думки кружлять, неначе бджоли…
А втiм, чи не звелiть в ґринджоли
Мерщiй ковурку закладать?
Посiвши над рвучке полоззя,
Подружжя миле! – вiддамося
Коневiй впевненiй ходi.
Вiдвiдаймо лани спустiлi,
Гаєчки, щойно облетiлi,
Та й берег, милий вiдтодi….
PS Запитання до земляків: де ж мешкає цій дивовижний перекладач?