під згинами пальців
Дата: 29 Жовтня 2011 | Категорія: «Вірші в прозі» | Автор_ка: Роман Штігер (Всі публікації)
| Перегляди: 707
під згинами пальців ще пульсує тепло
і небо витікає крізь очі болючими спазмами
ледь-ледь зігріваю його крихкими руками
щоб уміти торкатись повітря потрібно
повністю поглинати його у себе і залишати там помирати
твої відбитки на долонях це такі лабіринти і мапи
у яких хочеться заблукати назавжди
і не знаходити виходу
і не знаходити вчорашньої логіки
і не мати нічого важливішого за ці швидкоплинні доторки
вкрай важко здолати у собі віру
у світло без тіней що спадає по нерівних площинах
площини це світ
світло це ми
тінь це всього лиш не зафіксоване перебування світла на площині
накопичення невластивих тобі перетворень
роблять із тебе богородицю що творить дива і чуда
ти завжди поряд
ти живеш у мені
ти жінка жінок
повертатися з нізвідки в нікуди
повільно і пристрасно курити час
встромляти погляди крізь пальці і бачити все що потрібно
марнувати ще ненароджені дні
визбирувати зранку твоє волосся на подушці
заварювати духмяню каву і цілувати ще свіжі сліди у спальній
згадувати
вигадувати
розповідати
переказувати
слухати
бачити
мовчати
писати
любити так як ще ніхто не любив
є такі люди
з якими можеш бути
з якими хочеш бути
з якими ти бути не можеш
не можеш