LITCENTR

Про шини - класно! І головне - зрозуміло

Одне з найкращих моєї найулюбленішої з російської поезії. Неймовірний переклад! Супер! Так тонко все нанизали

Дякую! Давно хотіла це зробити, та все не наважувалась. Цвєтаєва - моя найулюбленіша поетка початку ХХ ст.,тож хотілося, аби переклад був на рівні

Спробую, але не обіцяю. Цей текст взагалі якось важко писався, він мене змучив. Можливо, пізніше.

Дякую! Так воно відчувалось...

Немає слів. Ви - справжній майстер.
Текст проходить через душу, кров, серце....

Ой, как хорошо! Спасибо.
"Душа, вашу мать!"

Классно! С юмором! И главное - всё так и есть.
Только (но это на мой взгляд, без обид) последние два катрена какие-то дидактичные получились.

Додаю в улюблені і буду цитувати усі Ваші знахідки.
Особливо - "Кохання -
Never Libre".

Гарно. Ритміка, звукопис, рими, зміст - все витримано на вищому рівні.

Спасибо за текст! Не могу его оценить с т. зрения литературных норм и канонов, потому что всё в нем про мое нынешнее состояние. Как же Вы угадали...

Классно!

Сергей, боюсь, что учитывая динамику, позавидуем даже раньше. Учёные люди говорят о 2013, как о годе, в котором к экономической пропасти добавится социально-психологическая нестабильность и массовые выступления с непрогнозируемыми последствиями.

"Було" прибрала. Воно, дійсно, зайве. Замінила. Хоч, може, не найкращий варіант, але іншого в голову не приходить.

Хорошо. Зацепило. Значит, сердце не замерзло.

Цікаво. І те, що на початку з перехресного римування збились на кільцеве не заважає сприйняттю. Хоча, може, поміняєте якось?
І ще, як варіант - "більш у похід не виступа" (так ритміка зберігається).

Супер-пупер! Класс! Смефной малыф и смефной стиш.

Але тоді треба буде шукати іншу риму, бо "поволі-стодоли" - не найкращий варіант. Може, усе-таки дефіс?

Мабуть, ніхто не зреагував на текст через слабкий талант авторки . Дякую, Паша. Ти вловив те, що я хотіла сказати. Так шкода того, мого, Києва, якого з кожним днем залишається менше і менше. Правда, одна моя колега, прочитавши текст, заявила, що я не люблю Київ. Не в тямки їй, що навпаки, люблю, бо він просто в душі, в крові, в серці. А його знищують зайди. Знайома розповідала, що на якійсь науковій конференції один київський чиновник на обурливі запитання про Узвіз відреагував просто - "чого кричите, ми вам фасади відновимо і все буде чікі-пікі". Цинізм у поєднанні з невіглаством (як можна відновити автентичність)!

Пашо, під дуеллю мала на увазі не ці суперечки "моє", "твоє", не перетягування ковдри у боротьбі за "владу". А швидше те, що жінки і чоловіки розмовляють різними мовами (всім відоме "Чоловіки з Марса, жінки з Венери"), тому й виникають непорозуміння в стосунках. А вже невміння чути один одного далі веде до розриву.
І хоча настрій ЛГ ти передав психологічно тонко і вірно, не сприймаю я "кулі до лоба" (мабуть, через вроджену життєрадісність ).
За літературними нормами - стодола. Столодя зустірається у Шевченка у назві п'єси "Назар Стодоля" (але це - козацьке прізвище, і семантика пов'язана з долею). Вирішуй сам.

Закоханість у рідну мову схоже взаємна.
"Думок торішнє олів'є" - класний образ! Ти - шикарний лірик!
Та й тема не з легких - одвічна жіночо-чоловіча дуель. Тільки чому свинець?
І ще. Якщо мав на увазі "стодолу" - місце, де зберігають сіно, солому, то "до стодоли". Хіба що розбий дефісом, буде натяк на долю (це як варіант).

Не за что, Сергей!
Если Вам не трудно, с удовольствием почитала бы подборку текстов и пояснений.

Во истину, догматизм современной академической науки столь широко известен в узких кругах и столь мощно экстраполируется на любые сферы знания, что противостоять ему крайне сложно. Тем не менее, хочу заметить, что в лингвистике роль некоего катализатора изменений принадлежит не столько "революционно настроеной части", сколько самому языку, который своей живоносной стихией не вписывается в прокрустово ложе литературной кодификации.
Во загнула Хотя я - не лингвист, а литературовед, ничто человеческое мне не чуждо.

Котёнок небось имеет собственное мнение

Хорошо. Вас искать под тем же ником, что и тут, на Литфесте?

Сильно. Очень серьёзная вещь. Когда внутри болит так, словно ты в огненной лаве, трудно устоять. Не все выдерживают. Увы, делая шаг вниз, не думают о тех, кто остался.

Хорошо. Очень