Вже скільки їх упало в цю безодню | Публікації | Litcentr
22 Грудня 2024, 23:01 | Реєстрація | Вхід

Вже скільки їх упало в цю безодню

Дата: 11 Жовтня 2012 | Категорія: «Поетичні переклади» | Автор_ка: Любовь Либуркина (Всі публікації)
Редактор_ка: да | Зображення: можно | Перегляди: 1345

(З М. Цвєтаєвої)


Вже скільки їх упало в цю безодню,

Розверсту вдалині.

Настане день, і ангели господні

Співатимуть й мені.

Застигне все, що сяяло, боролось,

Рвалося в небеса,

Смарагд очей моїх, і ніжний голос,

І золота коса.

Триватиме життя з насущним хлібом,

Непам’ятливим днем.

Під вічним небом так все буде, ніби

І не було мене.

Мінливої, як діти, в кожній міні,

Що не тримала зла,

Яка любила час, коли в каміні

Не дрова, а зола.

Віолончель, і кавалькади в хащах,

І дзвони на селі…

– Мене, в якій життя нуртує справжнє

На лагідній землі!

До вас усіх – бо я ж не знала міри –

Чужих-своїх, агов!

Звертаюся із вимаганням віри,

З проханням про любов.

І день, і ніч, і усно, і письмово:

За правду так і ні,

За те, що надсумні мої розмови,

За двадцять літ мої.

За визнану гіркаву необхідність

Всепрóщення образ,

За всю мою нестримувану ніжність

І гордість напоказ.

За швидкоплинність змін, подій гонитву,

За правду і за гру…

– Послухайте! – А ще мене любіть ви

За те, що я помру.


ОРИГИНАЛ


***

Уж сколько их упало в эту бездну,

Разверзтую вдали!

Настанет день, когда и я исчезну

С поверхности земли.

Застынет все, что пело и боролось,

Сияло и рвалось.

И зелень глаз моих, и нежный голос,

И золото волос.

И будет жизнь с ее насущным хлебом,

С забывчивостью дня.

И будет все - как будто бы под небом

И не было меня!

Изменчивой, как дети, в каждой мине,

И так недолго злой,

Любившей час, когда дрова в камине

Становятся золой.

Виолончель, и кавалькады в чаще,

И колокол в селе...

- Меня, такой живой и настоящей

На ласковой земле!

К вам всем - что мне, ни в чем не знавшей меры,

Чужие и свои?!-

Я обращаюсь с требованьем веры

И с просьбой о любви.

И день и ночь, и письменно и устно:

За правду да и нет,

За то, что мне так часто - слишком грустно

И только двадцать лет,

За то, что мне прямая неизбежность -

Прощение обид,

За всю мою безудержную нежность

И слишком гордый вид,

За быстроту стремительных событий,

За правду, за игру...

- Послушайте!- Еще меня любите

За то, что я умру.



6 коментарів

avatar
Любимейшее стихотворение у Цветаевой и перевод прекрасен!
avatar
и моё одно из. )
спасибо!
avatar
Здорово!
avatar
я старалась, спасибо )
avatar
Одне з найкращих моєї найулюбленішої з російської поезії. Неймовірний переклад! Супер! Так тонко все нанизали
avatar
Дякую, я теж люблю цей вірш smile

Залишити коментар

avatar