LITCENTR

наче спиш

Дата: 23 Квітня 2012 | Категорія: «Любовна лірика» | Перегляди: 692 | Коментарів: 5
Автор_ка: Я.Д.Кураре (Всі публікації)

Праосiнь мрії. Дивна згуба.
Думок торішнє олів'є.
Немов комар гасає з дуба,
так клякне серденько моє.

Твоє "не смій!", моє "так треба",
моє "прости!", твоє "бувай!"..
Ти наче спиш в обіймах неба,
перечепившись через гай.

Бліду й усміхнену поволі
спрокволе сонце випива.
Айда зі мною до стодолі -
чи не ковтну свинцю бува.

5 коментарів

Порядок виводу коментарів:

1 tansh • 18:22, 23 Квітня 2012

Закоханість у рідну мову схоже взаємна. smile

"Думок торішнє олів'є" - класний образ! Ти - шикарний лірик!
Та й тема не з легких - одвічна жіночо-чоловіча дуель. Тільки чому свинець?
І ще. Якщо мав на увазі "стодолу" - місце, де зберігають сіно, солому, то "до стодоли". Хіба що розбий дефісом, буде натяк на долю (це як варіант). smile

2 Kurare • 20:16, 23 Квітня 2012

Дякую, Тетянко))
За дуель не йдеться: "моє..", "твоє.." лише штрихпунктирно окреслює постфактум трагiчного розриву - те, що позаду.
Попереду - осіннє відмирання природи, схоже на завершення життя, що наче втратило сенс. Лiричний герой відчуває себе у глухому куті. Нема йому де подітись від щоденного похорону мрії, що триває задовго.
Ось чому, сягаючи поглядом звичайної хмари, що її вигляд певно не викличе в жодного іншого подібної асоціації, він вбачає у ній риси схожості з коханою. Розмовляє з її уявним образом. А коли настає черга хмарі переформуватись, розвіятись, що неминуче, вагається, чи не піти й собі вслід у небуття.
Щодо іншого, зустрічав у текстах як стодолу(ла), так і стодолю(ля). У другому випадку, мабуть що буде "стодолі". Чи ні?
Та як варіант..

3 tansh • 20:58, 23 Квітня 2012

Пашо, під дуеллю мала на увазі не ці суперечки "моє", "твоє", не перетягування ковдри у боротьбі за "владу". А швидше те, що жінки і чоловіки розмовляють різними мовами (всім відоме "Чоловіки з Марса, жінки з Венери"), тому й виникають непорозуміння в стосунках. А вже невміння чути один одного далі веде до розриву.
І хоча настрій ЛГ ти передав психологічно тонко і вірно, не сприймаю я "кулі до лоба" (мабуть, через вроджену життєрадісність smile

).
За літературними нормами - стодола. Столодя зустірається у Шевченка у назві п'єси "Назар Стодоля" (але це - козацьке прізвище, і семантика пов'язана з долею). Вирішуй сам.

4 Kurare • 15:00, 24 Квітня 2012

Так, виправлю на "стодоли".

5 tansh • 00:57, 25 Квітня 2012

Але тоді треба буде шукати іншу риму, бо "поволі-стодоли" - не найкращий варіант. Може, усе-таки дефіс?

запам'ятати
Забув пароль · Реєстрація

Логін:
Пароль:

5 коментарів

Залишити коментар