Сергій Рафальський — народився у Криму, живе в Києві. Поет і прозаїк. Був відзначений журі різних конкурсів і премій. Роман-колаж «Сорокоуст» (2022) у короткому списку Премії Львова — міста літератури ЮНЕСКО. Перша збірка віршів «Анґст» (2021; дизайн — Ярослава Ковальчук; ілюстрації — Ярослав Футимський) у шорт-листі «Найкращий книжковий дизайн» на Книжковому Арсеналі. 

У 2024 році вийшла друга збірка поезії «Крéм». 

///

Диню вари в молоці.

Гарбуз — у вині.

Колодязь повний жуків.

Наприкінці 

доби.

Ваду сльози шукай 

на бурштині.

Якщо скарабеї:

проси воскресіння.

Сина моли.

Спасіння чекай.

Цілу неділю 

млості жди.

///

Щогла висока висохла від вогню.

Джгут чистотілу на пурпурову ріллю.

Опір орлу з очеретяним пір’ям

чинитиме біль боязкий.

Мрію напитись із криниці твоєї, Маріє.

Проте глитаю шалену слину слюди.

В асортименті проскури, квіти, хрести,

крихкий мармелад бастурми.

Череп пробий — хлине вино тепла:

крик велемовний, темряви порожнина.

Буяве волосся рве хуртовина.

До дна достига сльоза.

///

Одна нога тут —

інша там.

Літак сідає на Йордан.

Ти

на твердій землі

з бодуна

запитаєш мене:

Інтересно,

тут єсть проститутки?

///

Почуй

мої пісні.

Менгір височить

на Демерджі.

Ноти течуть

через Хапхал.

Музика повнить

Улу-Узень.

Листя летить

брунатне,

бринить журба.

Річка свята —

отже гірка.

Нащо сльози ллєш?

Джур-Джур.

///

Морок — молоко.

Дерево — пелена.

Берег — селен.

Олово — переправа.

Мала,

холод стискається

навколо нас,

але ми

будемо жити

допоки є час,

я обіцяю,

а доти

ходімо зі мною

вдосвіта ряст топтати?

Я обіцяю,

діждемо наступного року

й підем удосвіта знову

ряст топтати, кохана.

///

пишу вірші,

молюся Богові.

Чи чує він мене,

чи розуміє

чужою мовою?

Чи дух мій молиться,

чи розуміння

залишається без плоду.

І що мені робити,

якою мовою?