Олександра Шевченко «собаки» | Публікації | Litcentr
04 Березня 2024, 02:39 | Реєстрація | Вхід

Олександра Шевченко «собаки»

Дата: 09 Лютого 2024 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 687 | Коментарів: 0
Автор_ка: Олександра Шевченко (Всі публікації)| Редактор_ка: Іван Кулінський | Зображення: Олександра Шевченко


Народилася у 1986, киянка. Кріобіолог і акаролог, к.б.н. Публікувалась у журналах «Воздух», «Листок», у мережі. Авторка трьох книг віршів (рос. мовою): Г. В. Осадко, О. С. Шевченко «Лаванда й Розмарин», 2011; О. Шевченко «Штрих», 2019, «Зимующи», 2021.



*
блакитний дим вантажівок
наче морозиво на підлозі

вже не щемкий запах з пекарні
ще слиняву воду з-під карпів 
не злито на ринку


*
чому ви розмовляєте так повільно
це вроджене чи переклад

переклад це вроджене
повернення в невідоме

повільніше ніж ви можете

уявити


*
сутеніє
цього дня теж хотілося
цілувати людей за те
що живі
наче я звір між ними
що женеться за власним
обличчям


*
медсестра швидкої
з Чехії
працює в Італії
замолоду знайомилась так:
My name is Svetlana
but I am not Russian.
Bastards, — підіймає хтось очі.
Bastards, — каже вона.


*
я відчуватиму це, коли матиму причину, —
казала я й відкладала на потім.
на майданчику двоє хлопців
розкручують третього на гойдалці,
а той кричить, у захваті, із різними
інтонаціями —
не надо, дядя; не надо, дядя; 
не надо.


*
хіба це не одкровення — коли тебе
згадують наостанок
у маренні

боже мій казатимеш коли не знайдеш закладку
таке теж є

одкровення оточують нас 


*
місто
це йти й дивитись

подвір’я окраїн
які ніхто не малює

де постають перерізи кавунів 
як малі стіни вулиць

де сиві ліхтарюги й собачі нашийники
двоцентрують хугу

достатньо раптове світло 


*
хто понесе
до музею

до його продуманої неповноти
крізь його двері

відсутність

давай не підемо


*
сутінки між тілами
відчинені вглиб

а ти кажеш музей
ось він


*
радіти вікнам із
старим скляним ластовинням
воно перевертає сутінки 
як обійми
повертає обійми як сутінки 
і не лишається в пам’яті


*
необхідність іншого 
ставлення до смерті,
але ще не знаю, якого.
майже не знаю.


*
генераторна архітектура
ревла біля входів
світлом і холодом і зв’язком 
таке теє небо-симбіонт 

але й ніч бралася 
до землі
за волоські 
припнуті срібла


*
є дощі у які
бездоріжжя одежі тихе 



0 коментів

Залишити коментар

avatar